Я зрозуміла: каталізатором моєї еміграції стане Укрпошта. От як тільки ще раз там опинюся - так і стане. Щодня на зустріч споживачеві! Це девіз, якого ця трешова структура, що спеціалізується на пекельному сервісі і мультиспектрові послуг, дотримується чітко.
Отак заходиш у відділення (підкреслюю: в Тернополі в будь-яке!!!) - і тобі назустріч несуться всі атавізми совка 80-х, помножені на сучасний маразм і хамство.
- Та почекайте ви зі своїми комунальними!
- Пенсія буде видаватись, пані, коли хтось проплатить комунальні. Чекати треба. Може, і довго, бо щас у всіх субсидії і літо - люди мало платять.
- Посилки потім брати буду! Чому? Тому, що на комуналку он стоять скільки! І пенсію получати прийшли.
- Ну і шо, шо ми пошта? В нас робота така!Ми все робимо!
До єдиного відкритого віконечка в броунівському порядку шикується наглухо закрита пряма кишка пенсіонерської черги з апендиксом на вулиці.
На другому віконці встановлюється картонка з написом "Технічна перерва" і дівчина за нею з одухотвореним виразом обличчя дістає з шухляди і розмотує скотч, відриває зубуми від нього смужки і починає педантично проводити депіляцію на руці. Від зап`ястя до ліктя:скрип-ляп-вжик-ой, Валя!больно! Скрип-вжик-ляп-капєц, Валя! ти всігда так? -скрип-вжик-ой! Валя, воно покрасніло! може спиртом?
- Зеленкою, - кажу, - ефективніше.
- Що? - піднімає на мене дівчинка стражденний погляд Жанни Д`Арк.
- Зеленка, - уточнюю менторським тоном, - набагато краще. Особливо, якщо в комплексі.
- Це як? - цікавиться дівчинка.
- В комплексі - це, коли змастити зовні і кілька крапель перорально натще тричі на день.
- А я вже кофе пила, то нічого? - перепитує дівчинка.
- Нічого, - відповідаю. Бо не знаю, що сказати.
- А чому це віконечко не працює? - питаю.
